Актуальні проблеми духовності https://journal.kdpu.edu.ua/apd <p><span style="color: #000000;"><span lang="uk-UA">У науковому журналі публікуються статті, присвячені дослідженню актуальних питань філософії. Журнал не має вузької тематичної спрямованості, а намагається репрезентувати широкий спектр розвитку сучасної філософської думки в Україні та за її межами. Журнал орієнтований на залучення здобутків сучасної аналітичної філософської думки до проблемного кола вітчизняної філософії. Редакційна рада схвалює публікації українських перекладів статей закордонних авторів, які репрезентують актуальні або класичні філософські дослідження, за умов дотримання авторських прав та за згодою авторів.<br></span></span></p> Kryvyi Rih State Pedagogical University uk-UA Актуальні проблеми духовності 2076-7382 Ключовий дієвець історії https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3877 <p>Анотація: Стаття присвячена огляду основних позицій стосовно проблеми ключового дієвця історії. Можна вирізнити дві позиції: уявлення про аперсоналізованого творця історії та уявлення про персоналізованого дієвця історії. Для першої групи характерно вбачати головного творця історії у певних надприродних сутностях, котру людина не може сприймати безпосередньо за допомогою органів чуття або розумом, однак він або вона здатні спостерігати їхній вплив на хід історії. Наприклад, це може бути: Бог у авраамічних релігійних традиціях (іудаїзм, християнство, іслам); доля та боги у давніх греків і римлян; абсолютний дух у філософії Георга Гегеля. До другої позиції відносяться уявлення про персоналізованого дієвця історії: видатної історичної особистості (політик, правитель, релігійний пророк, герой, харизматичний лідер, пасіонарній, ніцшеанська надлюдина, поет або художник), соціальної групи (соціальний клас, суспільна страта правляча еліта, аристократія, творча меншість, технічна інтелігенція, «нова» інтелігенція постіндустріального суспільства, технократи, соціальні рухи), великих колективних спільнот (народу, нації, раси, етносу, культури та/або цивілізації, культурно-історичні типи, натовпу та мас, людство у цілому). Автор показує, що усі розглянуті позиції єднає спільна думка, що людське минуле є результатом системної діяльності багатьох дієвців історії, однак домінуюча прогресивна роль, як правило, віддається лише одному із них. У статті також вводиться нове поняття «дієвець історії» для позначення видатної історичної особистості (соціальної групи чи великої колективної спільноти), котра своїми діями або бездіяльністю творить історію.</p> Olena Mishalova ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 159 203 10.31812/apd.v0i21.3877 Кріс Лоренц. Історичне знання та історична дійсність: на захист «внутрішнього реалізму» https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3888 <p>Переклад статті проф. Кріса Лоренца «Історичне знання та історична дійсність: на захист «внутрішнього реализму».</p> Olena Mishalova Oksana Panafidina ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 111 156 10.31812/apd.v0i21.3888 Девід Юм. Глава 12. Про академічну, або скептичну, філософію https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3881 <p>Це переклад глави "Про академічну, або скептичну, філософію" з праці Д. Юма "Дослідження про людське розуміння".</p> Olena Olifer ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 89 101 10.31812/apd.v0i21.3881 Передмова до перекладу Д. Юма «Про академічну, або скептичну, філософію» https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3887 <p>Передмова до першоджерела Д. Юма "Про академічну, або скептичну, філософію".&nbsp;</p> Olena Olifer ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 83 88 Наративний підхід до проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3880 <p><strong>Анотація.</strong> У статті розглянуто наративний підхід до проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії. Зазначено, що наративний підхід розвивається разом з нормативним на противагу онтологічному погляду на ідентичність. <br>У статті визнається, що нормативний та наративний підходи схожі між собою, оскільки вони обидва розглядають ідентичність особистості як категорію, що ґрунтується на цінностях. Крім того, вони обидва розглядають особистість як суб’єкта діяльності, який усвідомлює свої дії. Проте наративний підхід відрізняється від нормативного. Наративний підхід поглиблює розуміння особистості як суб’єкта діяльності, додаючи, що особистість не лише усвідомлює свої вчинки і може приписати їх собі, але й визначає себе як суб’єкта діяльності. Увесь досвід, набутий особистістю, об’єднується в єдину послідовність подій – у наратив. Отже, він не тільки автобіографічна історія, але й спосіб буття особистості у часі. У статті розкрито такі основні риси наративу: правдоподібність, телеологічність, тематичний зв’язок між подіями, гнучкість, динамічність і соціальну природу. Зазначено, що ідентичність особистості – це єдність Я протягом часу. Отже, ця категорія витлумачується як така, що ґрунтується на практичних засадах. Створюючи автобіографічну історію, особистість усвідомлює себе як унікальну істоту, яка залишається незмінною у часу. Наратив постає як єдина засада ідентичності особистості. У статті охарактеризовано процедуру ре ідентифікації, або характеризації, як механізм збереження ідентичності протягом часу. Отримуючи новий досвід, особистість синтезує його з попереднім. У такий спосіб ідентичність особистості відтворюється і зберігається протягом часу. Оскільки особистість може сформувати і підтримувати єдність свого Я лише в наративі, останній виступає єдиним критерієм ідентичності. У статті розглянуто зауваження, що висуваються до наративного підходу Дж. Девенпортом, Е. Руддом, Г. Стросоном та Д. Шумейкером. Усі аргументи, наведені проти наративного підходу, можна звести до таких: онтологічного, гносеологічного та практичного. Їх окреслено в останній частині статті.</p> Olena Olifer ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 46 62 10.31812/apd.v0i21.3880 Non-justificationism and the negativist legend about Karl Popper’s philosophy https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3873 <p>У статті обговорюється значення неджастифікаціонізму як важливої частини філософії критичного раціоналізму Карла Попера та панкритичного раціоналізму Вільяма Бартлі. Здійснюється аналіз та критична оцінка тлумачень та спроб розвитку критичного раціоналізму, запропонованих Девідом Мілером та Аланом Масґрейвом. Обґрунтовується думка, що заперечення Мілером релевантності підстав для раціональності суперечить поглядам Попера і не підтримується аргументацією Попера й Бартлі, що лежить в основі неджастифікаціонізму. Крім того, це заперечення є неприйнятним, оскільки раціональність неможливо звести до коректності аргументів та «рішень» щодо визнання обговорюваних положень істинними чи хибними; для неї необхідне зважування підстав на користь та проти наявних альтернатив. З’ясовується, що тлумачення Масґрейвом неджастифікаціонізму та критичного раціоналізму як погляду, згідно якого прийняття пропозиції є раціональним, якщо ця пропозиція найкраще витримує критичне оцінювання, є вразливим перед проблемою нескінченного регресу положень, на основі яких має здійснюватися це оцінювання. Пропонується й обґрунтовується розуміння неджастифікаціонізму Попера та Бартлі як концепції, що ототожнює раціональність з відкритістю до критичної дискусії в пошуках істини та наголошує, що хоча така дискусія й потребує прийняття певних положень без їх обґрунтування, як непроблематичних або правдоподібних для сторін дискусії, ці положення не мають розглядатися як непорушний фундамент, що не може бути ревізований. В перспективі критичного раціоналізму, такі положення відіграють роль, подібну до ролі «безпосереднього знання» у класичному раціоналізмі та емпіризмі; проте вони розглядаються як такі, що можуть бути помилковими і є відкритими для критичного обговорення й перегляду.</p> Dmytro Sepetyi ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 24 45 10.31812/apd.v0i21.3873 Instrumentalist logic of scientific discovery: reflections on Dewey’s method and its metaphysical foundations https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/4369 <p>У цій роботі я намагаюся прояснити <em>сутність</em>&nbsp;філософії Дьюї: його <em>метод</em> (денотативний метод (ДМ) / структуру дослідження (СД)). Незважаючи на традиційне розуміння Дьюї як анти-фундаменталіста, я хочу показати, що, насправді, його метод мав метафізичні основи: <em>принцип тяглості</em> або <em>теорію емерджентизму</em>. Я також обґрунтовую, що метафізичну позицію Дьюї краще називати «культурним емерджентизмом», аніж його терміном «культурний натуралізм». Те, що Дьюї називав «здоровим глуздом» у своїй «Логіці», Гуссерль позначав терміном «життєвий світ» у «Кризі». Я порівнюю два погляди на розуміння цього явища і роблю висновок, що для Дьюї різниця між природничими науками та здоровим глуздом полягає у предметі, а не в методі. Отже, мета полягає у тому, щоб знайти <em>уніфікований метод</em>, який застосовуватиметься в обох сферах. Тоді як Гуссерль був більш песимістичним: для нього різниця полягала не тільки в предметі, а й у самих методах. Услід за цим обговоренням, я також зробив спробу переформулювати важку <em>проблему свідомості</em> у термінах Дьюї. Насамкінець, я порівнюю ДМ / СД Дьюї з попперівським розумінням наукового методу і роблю висновок, що між ними немає значної різниці, і що метод Дьюї також можна розглядати як <em>гіпотетико-дедуктивний</em>, з єдиною різницею в акцентах.</p> Andrii Leonov ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 3 23 10.31812/apd.v0i21.4369 Основні напрямки аналітичної політичної філософії https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/4370 <p>Сучасна політична філософія аналітичного спрямування демонструє наявність великого спектру течій, концептуальних підходів та конкретних теорій, які розглядають найрізноманітніші проблеми політичного життя суспільства. Всі ці проблеми зрештою зводяться до проблеми суспільного блага&nbsp;—&nbsp;в чому воно полягає і як його можливо (якщо взагалі можливо) досягти. Суспільне благо слід розуміти тут гранично широко, не як набір якихось конкретних матеріальних або духовних благ, а як те, що Арістотель називав "благим життям", заради якого люди, власне, і об’єднуються в суспільство і яке передбачає вищу ступінь індивідуальної і суспільної досконалості (в першу чергу, моральної). З огляду на те, що досягнення суспільного блага можливе лише за умови, що суспільство грунтується на ідеї справедливості, одним з центральних завдань політичної філософії стає теоретична експлікація саме цієї ідеї&nbsp;—&nbsp;дати пояснення, в чому вона має полягати і яким чином суспільство і держава можуть і повинні їй відповідати. Ця ідея виступає засадничою для інших суспільних цінностей, найважливіші з яких знайшли своє вираження в знаменитому гаслі Великої французької революції: "Свобода, рівність, братерство!". Залежно від того, яка цінність приймається як визначальна для розв’язання проблеми справедливості, можна виділити чотири основні напрями сучасної аналітичної політичної філософії: утилітаризм (користь), лібералізм (свобода), егалітаризм (рівність), комунітаризм (спільність). Згідно з утилітаризмом, в основі справедливості, як і будь-яких інших понять моральної і політичної філософії, лежить принцип корисності. Соціально-політичні концепції ліберального типу визнають свободу за основну політичну цінність. Теорії егалітаризму розрізняються між собою залежно від концепції рівності, яку вони приймають. Відповідно до уявлень комунітаризму, в центрі політико-філософського розгляду взагалі і концепції соціальної справедливості зокрема повинні знаходитися не окремі індивіди, а спільноти людей і суспільство загалом.</p> Yaroslav Shramko ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 63 80 10.31812/apd.v0i21.4370 Формаційна теорія: державні та приватні формації https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/4372 <p>У своєму дослідженні ми виходимо з того, що сучасна соціальна філософія часто звертається до методологічного потенціалу формаційної теорії. Певні модифікації марксистського підходу дозволяють цілком продуктивно використовувати його ідеї для аналізу сучасного суспільства. Проте очевидно, що формаційна теорія має бути очищена від її ідеологічних смислів та догматичних форм. В науковому середовищі сформувалася усталена традиція зовнішньої критики формаційного підходу з позицій інших підходів, насамперед цивілізаційного. Також має місце і внутрішня критика формаційної концепції, спрямована не на її заперечення, а, скоріше, на її вдосконалення. Важливими аспектами такої критики є: проблеми кількості формацій та їх назв, проблема статусу соціалістичної та комуністичної формацій, проблема зміни формацій тощо. Наша мета полягає у тому, щоб представити підхід до розуміння формаційної теорії, здатний принаймні частково подолати деякі з перелічених проблем, окреслених внутрішньою критикою. Таким чином, ми пропонуємо такий погляд на формацiйну теорiю, при якому всi антагонiстичнi формацiї – рабовласництво, феодалiзм та капiталiзм – мають державну i приватну форму iснування. В умовах свого державного рiзновиду в якостi основного власника та експлуататора виступає держава в особi державного апарату. Уявлення про державне рабовласництво та феодалізм дозволяє окреслити в рамках цих формацій азійський спосіб виробництва як окремий уклад, що не піддається класифікації. Державна форма існування феодалізму дозволяє повернути з «окремішнього» шляху Київську Русь та Російську імперію на дорогу загальнолюдського історичного процесу. Державний капіталізм дає змогу переосмислити сторінки так званої соціалістичної історії багатьох країн світу та врешті розгадати феномен сучасного Китаю.</p> Mykola Briukhovetskyi ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 229 250 10.31812/apd.v0i21.4372 Кріс Лоренц і сучасна філософія історії: чим може бути корисним філософ історику? (передмова до перекладу статті «Історичне знання та історична дійсність: на захист "внутрішнього реалізму"») https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/3889 <p><strong>Кріс Лоренц і сучасна філософія історії: чим може бути корисним філософ історику? (передмова до перекладу статті «Історичне знання та історична дійсність: на захист "внутрішнього реалізму"»)</strong></p> <p>Мішалова О.В., Панафідіна О.П.</p> Olena Mishalova Oksana Panafidina ##submission.copyrightStatement## 2020-12-27 2020-12-27 21 102 110 10.31812/apd.v0i21.3889