Онтогенетичнi вимiри психiчного розвитку особистостi
DOI:
https://doi.org/10.31812/psychology.v12i.5732Анотація
Стаття присвячена теоретичному аналiзу брехнi
як психологiчного феномену. Проаналiзовано неоднозначнiсть,
амбiвалентнiсть i водночас соцiально-психологiчну значущiсть цiєї
проблеми. Розглянуто специфiку брехнi та її основнi вiковi особливостi
в дитячому та пiдлiтковому вiцi, а також мотиви та причини цього
явища в рiзних вiкових групах (дошкiльний вiк, молодший шкiльний
вiк, пiдлiтковий вiк). Проаналiзовано основнi iдентифiкатори та
маркери, якi можуть диференцiювати елементи правди та брехнi у
висловлюваннях дiтей i пiдлiткiв (особливостi мовлення, рухи очей,
рухи тiла, його пластика тощо). Показано, що феномен брехнi має своє
вираження в поведiнцi особистостi у виглядi сукупностi вербальних i
невербальних ознак, якi можуть бути помiченi та визначенi у процесi
комунiкацiї