Мови та літератури світу

Художня своєрiднiсть циклу “Мiж дiтьми природи” Агатангела Кримського

Лариса Горболіс — 2023-12-14

У статтi з’ясовано зацiкавленiсть А. Кримського — письменника, вченого, полiглота — iсторiєю, культурою, побутом Туреччини. Наукова дiяльнiсть, студiювання праць з iсторiї Туреччини стали важливим пiдґрунтям для лiтературної та перекладацької дiяльностi А. Кримського. Цикл “Мiж дiтьми природи” зi збiрки “Пальмове гiлля” А. Кримського багатогранно вiдтворює художнiй образ Туреччини, є складовою українського письменства (разом iз народними думами, iсторичними пiснями, лiтературними творами), розширює тематичний дiапазон українського лiтературного процесу кiнця ХIХ — початку ХХ ст., утверджує загальну концепцiю українського лiтературного модернiзму. Екзотичний свiт схiдної країни (природа, побут тощо), ефективно застосованi автором художнi прийоми
психологiзацiї наближали українського читача до сприйняття культури регiону. У циклi “Мiж дiтьми природи” А. Кримський подає образ Туреччини у фольклорному аспектi, максимально точно (в лексичному, ритмiчному, емоцiйному планах) перекладаючи османськi народнi пiснi. У перекладах майстерно вiдтворено складний
свiт переживань лiричного героя (сум, роздуми, мрiї, пристрастi, сподiвання, бiль, розчарування), який прагне щирого взаємного кохання. За силою емоцiй, чутливiстю лiричний герой циклу А. Кримського вiдповiдав модернiстським тенденцiям української i свiтової лiтератури початку ХХ ст., доповнюючи систему образiв,
презентованих творами I. Франка, Й. В. Гете, Я. Каспровича та iн.Корпус переживань, емоцiй головного героя, лексичний, синтаксичний, наратологiчний аспекти циклу, ритмiка, змiстове наповнення символiчних образiв, емоцiйна складова текстiв наближають переклади А. Кримського до зразкiв українського фольклору. Доповнює
концепцiю лiричного героя, поглиблює розумiння його щирих взаємин iз коханою важлива в життi обох героїв подiя — юнак-воїн вирушає в похiд. Це заключний акорд драматичних переживань лiричного героя циклу.

Специфіка жанру “новела з тезoю” Б. Пруса

Світлана Koвпік — 2023-12-14

У статті з’ясовано особливості жанру “новели з тезою” Б. Пруса, виявлено специфіку авторської стратегії компонування основних структурних елементів тексту твору на рівні форми. Виявлено, що тези у жанровій структурі новел Б. Пруса вказували на те, що письменник намагався писати свої твори за чітко спланованим композиційним принципом, де теза слугувала відправною точкою, від якої він відштовхувався й далі пояснював або підкріплював її важливими фактами-подіями із життя персонажів.

Мета статті полягала у тому, щоб шляхом компонентного аналізу вивчити структурні особливості такого жанру, як “новела з тезою”.

Помічено, що автор будував сюжет на благодатному фундаменті важливих настроєвих вузлів, котрі складали основу сюжету новели. Виявлено, що окрім тези, письменник наприкінці своїх новел формулював, так званий, “post skriptium”, який дозволяв йому пояснити або розтлумачити читачеві важливі істини, котрі митець втілював у творі. І це є визначальною рисою його новел з тезою. Адже судження, котре він формулював на початку новели обов’язково доводилося та підтверджувалося упродовж розвитку сюжету.

У результаті компонентного аналізу з’ясовано, що важливим прийомом у розвитку сюжету новели є внутрішні роздуми оповідача, з допомогою яких відбувається поступове розгортання сюжету новели.

Відзначимо, що Б. Прус використав такі прийоми: спогад, ретроспекція, контраст, внутрішній роздум персонажа. Усі зазначені прийоми максимально сповільнили увесь розвиток сюжету, затримуючи увагу читача, на важливих моментах дій та вчинків персонажів, адже письменник спробував акумулювати низку емоцій реципієнта аби змусити його до вдумливого прочитання тексту твору. А несподіваність розвитку сюжету, котра є специфічною рисою новели, досягається шляхом застосування перепитії, яка суттєво впливає на розвиток сюжету.

Вербальна експлікація концепту смерть в індивідуально-авторській картині світу Галини Пагутяк (на матеріалі роману “Слуга з Добромиля”)

Жанна Колоїз — 2023-12-14

У статті з’ясовано особливості художньої інтерпретації концепту “смерть” у романі “Слуга з Добромиля”, виявлено специфіку його індивідуально-авторської мовної об’єктивації. Концепт схарактеризовано крізь призму особливої внутрішньої організації, що формується на основі відповідного поняття, підґрунтя якого складає сукупність лексичних значень слова “смерть”. Досліджуване поняття розглянуто у рамках бінарної опозиції. Акцентовано на сформованих упродовж багатьох віків ціннісних орієнтирах національної культури, які доповнені письменницькими естетичними поглядами, ідеалами, морально-етичними вподобаннями, що розширює спектр уявлень про смерть, дає змогу будувати нові семантичні парадигми. Представлено модифіковане семантичне наповнення відповідного концепту, оригінальне індивідуально-авторське світобачення, несподівані асоціативні зв’язки. Актуалізовано релігійно-ідеалістичні погляди, що визнають існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини. Індивідуально-авторську картину світу експоновано в містичній площині. Окреслено низку словесних засобів, які чи то прямо, чи то опосередковано експлікують концепт “смерть”. Наголошено на різних поширювачах, що слугують епітетними характеристиками, стереотипними вербальними маркерами, виконують функцію узгоджених чи неузгоджених означень. Репрезентовано синтагматичний вимір семантичного простору досліджуваного концепту: установлено особливості функціонування лексеми “смерть” у складі вільних словосполучень, фразеологічних та метафоричних конструкцій. Окреслено словотвірний вимір семантичного простору концепту “смерть”, пов’язаний із прикметниковими і прислівниковими дериватами.

Специфіка дискурсу містичного в гуманітаристиці

Юлія Кравченко — 2023-12-14

У статтi презентованi результати дослiдження сутностi мiстичного впродовж його iсторичного розвитку в таких галузях науки, як фiлософiя й лiтературознавство. Дискурс мiстичного в рiзних сферах гуманiтаристки був досить тривалим i неоднозначним. Усе це суттєво залежало вiд специфiки культури, ментальностi, рiвня соцiального й економiчного розвитку, процесiв становлення свiтогляду народiв свiту. Особливо у статтi акцентовано на осмисленнi мiстицизму, мiстичного українськими вченими; проаналiзовано ключовi етапи перебiгу дискурсу мiстичного у фiлософiї та лiтературознавствi; розглянуто особливостi функцiонування мiстичного компонента у творах письменникiв української лiтератури. З’ясовано, що iнтерес до мiстичного, як i до фiлософiї екзистенцiалiзму, особливо поширюється у вiдповiдь на значнi соцiальнi змiни, коли вiдбувалася переоцiнка цiнностей i змiнювалися духовнi орiєнтири, саме мiстичний досвiд викликав особливий iнтерес i набував у такi перiоди масового характеру.
Помiчено, що елементи мiстичного в лiтературi, зокрема, в українськiй, зараз набувають неабиякої популярностi. Письменники нинi активно залучають мiстичний досвiд як антропологiчний модус. Обґрунтовано причини посилення мiстичного компонента в модернiй українськiй прозi, а також звернено увагц на те, що сучаснi письменники створюють авторськi мiстичнi образи, якi вмотивованi не лише українською мiфологiєю. Вони можуть бути частково запозиченi з європейської, азiйської, американської мiфологiчних традицiй. Помiчено, що, дослiджуючи природу мiстичних образiв у лiтературi, ученi апелюють до образiв мiфiчних i демонiчних iстот, обґрунтовують їхнiй генезис, шукають вiдповiдникiв свiтовiй мiфологiї. Узагальнено результати роздумiв лiтературознавцiв щодо втiлення мiстичного як надчуттєвого способу пiзнання буття в лiтературi, де цей процес переживається як химерна дiйснiсть.

Український визвольний рух ХХ століття в коміксах українських митців-емігрантів

Світлана Підопригора — 2023-12-14

Комікси, безперечно, включають не лише культурно-художню, розважальну складові, а й відзеркалюють та осмилюють певні політичні та історичні події. Перші українські комікси були створені митцями-емігрантами Леонідом Перфецьким (“Україна в боротьбі”, 1953, 1971) та Омеляном Ковалем (“Вбивства з наказу КГБ” (Крилаті, № 5, 1978); “Юність Степана Бандери” (Крилаті, № 3, 1981) та ґрунтувалися на історико-документальній основі, оперували історичними фактами, зображали історичних осіб, були максимально серйозними на позбавленими комічної складової. Автори коміксу осмислювали його насамперед як можливість ствердити українську національну ідею та художньо відтворити історичні події.

Комікс „Україна в боротьбі“ Л.Перфецького сформований із циклу картин, які ознайомлюють із подіями в Галичині в кінці 1930-1940-х рр, зокрема із діяльністю УПА. Тут немає головного героя, а центральним виступає образ України та боротьба за незалежність.

У наступних двох коміксах О. Коваля “Вбивства з наказу КГБ”, “Юність Степана Бандери” центральною постаттю виступає Степан Бандера та міф про нього, створений в середовищі українських націоналістів. У першому коміксі увагу сконцентровано саме на образі вбивці Бандери - Богдана Сташинського. Він постає інструментом вбивства, а справжніми злочинцями визнано тих, хто віддавав накази. У наступному коміксі, орієнтованому на підліткову аудиторію, поєднуються риси історичного та пригодницького жанрів, адже йдеться про пригоди дев’ятирічного хлопчика Степана. Постать юного С. Бандери зображено із свідомими ідеологічними акцентами та лише позитивними рисами, необхідними для керівника, що моделює одномірний художній образ, але з чіткою, несуперечливою ідентифікацією, на яку легко накладається пропаганда національної ідеї.

Отже, в перших українських коміксах синкретично поєднано елементи документального подання подій із їхньою художньою інтерпретацією, сформовано героїчні образи УПА та С.Бандери, які стають складниками національної ідеї.

Гастронiми як маркери iдентичностi у сучасному франкомовному романi.

Тетяна Черкашина — 2023-12-14

У статтi актуалiзовано дослiдження гастронiмiв як маркерiв iдентичностi в сучасному франкомовному лiтературному дискурсi. Проаналiзовано романiстику сучасних франкомовних авторiв, зокрема Мюрiель Барберi, Амелi Нотомб, Мiшеля Уельбека з ретроспекцiєю у французьку лiтературу реалiзму, натуралiзму, регiоналiзму. У цьому аспектi згадано романи Емiля Золя, Бориса Вiана, Марселя Паньоля. У сучасному франкомовному лiтературному дискурсi
гастронiми постають додатковими засобами характеристики персонажiв (передусiм для бiльш повного розкриття їх психологiчного портрету, засобом репрезентацiї їх як представникiв того чи того соцiального прошарку населення, етносу). Часто кулiнарний дискурс представлено як етнографiчний маркер, гастрономiчний путiвник певної мiсцевостi. Романи “Ласощi” Мюрiель Барберi, “Нi Єва, нi Адам” Амелi Нотомб, “Покора” Мiшеля Уельбека катологiзують регiональнi, нацiональнi й iнтернацiональнi кулiнарнi традицiї, якi органiчно поєднуються в кулiнарних уподобаннях французiв. Любов до споживання французьких регiональних страв стає локальною характеристикою героїв, описом їх як типових представникiв певної мiсцевостi, певного регiону; iдентифiкує їх родову приналежнiсть,
бо регiональна кухня асоцiюється передусiм iз домашньою їжею. Захоплення героїв нацiональною, “високою”, кухнею репрезентує їх як представникiв французької нацiї, як людей, якi пишаються своєю країною, її гастрокультурою; iдентифiкує їх як активних i свiдомих громадян. Тяжiння до споживання iнтернацiональних гастронiмiв характеризує персонажiв як нетипових представникiв своєї нацiї, iдентифiкує їх як космополiтiв, людей, якi вiдриваються вiд своїх джерел, є вiдкритими свiтовi, усьому новому. Часом гастрономiчнi вподобання героїв руйнують соцiальнi, нацiональнi, культурнi стереотипи, що яскраво представлено в романах “Елегантнiсть їжачихи” Мюрiель Барберi й “Нi Єва, нi Адам” Амелi Нотомб, головнi героїнi яких свiдомо порушують загальноприйнятi правила.

Редакційна політика видання "Мови й літератури світу"

Світлана Koвпік — 2023-12-14

Редакційна політика видання "Мови й літератури світу".