«Для того, щоб дістатися світла, потрібно пройти темряву». Прикмети антиутопії у романі Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм»

Анотація

У статті зосереджено увагу на романі Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм», котрий має виразні прикмети антиутопії. Автор моделює державу в далекому майбутньому, що вирізняється неогуманізмом. На позір ідеальне суспільство виявляється тоталітарним соціумом, у якому люди володіють людиноподібними істотами – сторами. Роман Ярослава Мельника, як і більшість антиутопій, актуалізує питання про людську свободу й кастовий поділ. Своєрідність «Маші, або Постфашизму» в тому, що питання свободи й поділу вирішується не в межах бінарної опозиції «людина – людина», а «людина – тварина». Конфлікт людини й держави зумовлює не страх людини перед системою чи відчуття своєї вторинності, радше втому від перенасичення в задоволенні власних потреб.