Кiлька аргументiв на захист рацiональностi з огляду полiтичної фiлософiї Карла Поппера

Анотація

У цiй статтi доводиться безпiдставнiсть критики рацiональностi на прикладi мiркувань Ханни Арендт, Джорджо Аґамбена, Зиґмунта Баумана про концентрацiйнi табори та можливiсть їх перетворення у концтабiрне суспiльство. Спростування поглядiв про зв’язок мiж рацiональнiстю та концентрацiйними таборами здiйснюється у статтi на пiдставi поглядiв Карла Поппера про вiдкрите суспiльство та його ворогiв, зокрема розрiзнення двох типiв соцiальної iнженерiї – поступової та утопiчної, а також розмежування рацiоналiзму та iррацiоналiзму. З’ясовано, що, якщо концентрацiйнi табори демонструють можливiсть концтабiрного суспiльства, то вони у своїх ознаках подiбнi до утопiчної iнженерiї, яка не може претендувати на назву рацiональної через вiдсутнiсть будь-якої вiдповiдальностi за життя людини. Якщо оцiнити дiї концентрацiйних таборiв з позицiй моральностi, то виявиться, що перетворення людини на звичайну рiч є iррацiональним. У концентрацiйних таборах вiдсутня будь-яка вiдповiдальнiсть за життя людини. Жертвування найдорожчим – людиною – можна оцiнити тiльки як зло. I цього жертвування не можна не помiтити чи не передбачити. В iррацiональностi концентрацiйних таборiв також переконує ненависть до людей, спровокована зневагою полiтикiв до розуму, аргументацiї та рацiонального й вiдповiдального аналiзу наслiдкiв своїх дiй. Саме iррацiоналiзм зумовлює нерiвнiсть у суспiльствi, оскiльки призводить до подiлу людства на друзiв i ворогiв. За таких умов полiтична рiвнiсть є неможливою, а антиегалiтаризм можна використати для виправдання вбивств. Зрештою, саме iррацiоналiзм призводить до злочину. У висновку пропонується розглянути проблему концентрацiйних таборiв у зв’язку з проблемою людини, оскiльки саме вiд ї ї прагнення долати межi залежить розвиток чи деградацiя суспiльства.