ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ГОЛАРКТИЧНОЇ ГРУПИ АРЕАЛІВ УГРУПОВАНЬ РОСЛИН ТЕХНОГЕННИХ ЕКОТОПІВ ВІДВАЛІВ КРИВБАСУ

Анотація

У статті висвітлено аспекти теорії складу угруповань організмів, що є результуючим виразом їх розвитку, наслідком прояву адаптивних можливостей видів як складових множини варіацій формовтілення живої речовини біосфери. Зазначено, що аналіз таксономічного складу та побудова спектрів таксонів рослинних угруповань – необхідний, відправний етап пізнання їхньої структури, систем зв’язків, потенційних можливостей, тенденцій розвитку, оптимізації та збереження. Визначено, що конкретизація специфіки таксономічного складу рослинних угруповань техногенних екотопів відвалів на рівні їхніх ареалогічних складових – логічний інтегральний напрямок розвитку теорії еколого-таксономічних спектрів.

Дослідженнями встановлено, що таксономічний склад голарктичної групи ареалів формують 165 видів 130 родів 39 родин. Провідними за кількістю видів і родів родинами загального таксономічного спектру покритонасінних рослин голарктичної групи ареалів є: Asteraceae, Lamiaceae, Poaceae, Fabaceae, Boraginaceae, Brassicaceaea, Rosaceae, Chenopodiaceae, Caryophyllaceae, які включають 66,68% таксономічного спектру видів голарктичної групи ареалів і 70,78% таксономічного спектру родів. Таксономічний спектр видів голарктичної групи ареалів характеризується домінуванням за кількістю видів і родів небагатьох родин і достатньо високою долею родин представлених одним видом чи одним родом. Провідні родини зберігають позиції лідерів за кількістю родів, але виразна перевага окремих родів за кількістю видів не спостерігається. Найбільш ємними за кількістю видів родами покритонасінних рослин голарктичної групи ареалів є Artemisia L., Centaurea L., Euphorbia L., Acer L., Ulmus L. Найвищі показники участі представників голарктичної групи ареалів у спектрах таксонів (видів, родів, родин) угруповань ділянок терас і платоподібних вершин, а найнижчі – схилів техногенних урочищ. Вагомою є доля в таксономічних спектрах євразіатських, голарктичних, європейських, палеарктичних рослин, які мають розширені спектри таксономічного об’єму тощо.

Визначено перспективність подальших досліджень особливостей голарктичної складової серійних рослинних угруповань відвалів з деталізацією специфіки таксономічного фонду за окремими урочищами та їхніми зонами, з конкретизацією на рівні ареалогічних груп, екоморфічної ємності, флорогенетичних зв’язків таксонів, специфіки поширення та розповсюдження, господарської оцінки видів і розробки зонально доцільних шляхів оптимізації рослинності техногенних екотопів порушених земель.