Предиктори розвитку комунiкативної поведiнки школярiв пiдлiтково-юнацького вiку

Анотація

Стаття присвячена аналiзу комплексної проблеми розвитку
комунiкативної поведiнки школярiв пiдлiткового та юнацького вiку.
Розглянуто характеристики соцiолекту сучасної молодi. Представлено
наукову аргументацiю необхiдної полiмодальностi вивчення
соцiокультурних предикторiв розвитку комунiкативних стратегiй
поведiнки пiдлiткiв i юнацтва в дiалогiчному освiтньому просторi.
Наведено результати емпiричного вимiрювання спрямованостi
спiлкування пiдлiткiв i юнакiв. Констатовано, що орiєнтування
школярiв перiоду дорослiшання в координатах «Я — Iнший» має
переважно монологiчний вектор. Статистично пiдтверджено, що
вiдмiнностi у виявленнi спрямованостi особистостi у спiлкуваннi мiж
школярами, якi навчаються в закладах середньої освiти рiзного типу, є
статистично незначущими. Цi ознаки в порiвнюваних групах рiзняться
лише кiлькiсно. Наголошено, що результати емпiричного дослiдження
свiдчать про недостатнiсть у закладах освiти цiлеспрямованого
впливу щодо розвитку варiативної комунiкативної дiалогiчної
культури школярiв i дiалогiчної моделi фахової взаємодiї в системi
«Вчитель — Учень» без порушення професiйно-комунiкативної
рiвноваги. Зазначено, що впровадження дiалогової системи в освiту
є суттєвим фактором розвитку особистiсного потенцiалу кожного
учасника освiтньо-виховного процесу.