Релятивізм, «міф рамок» та раціональність
DOI:
https://doi.org/10.31812/apm27.qsybb411Ключові слова:
критичний раціоналізм; релятивізм; Поппер; рамки; фалібілізм; критика; плюралізм; раціональність.Анотація
У статті аналізується релятивізм як одна з ключових форм сучасного ірраціоналізму, а також досліджується те, яким чином критичний раціоналізм забезпечує теоретичну й методологічну стійкість щодо релятивістських заперечень. Виходячи з попперівської критики «міфу рамки», показано, що відкритість до критики не передбачає прийняття релятивізму, а, навпаки, ґрунтується на визнанні спільних моральних та інтелектуальних передумов.
У статті аналізуються різні концептуальні версії критичного раціоналізму – від «панкритичного раціоналізму» В. Бартлі до плюралістичної інтерпретації Й. Агассі та методологічного раціоналізму Г. Альберта. Особливу увагу приділено тому, як ці підходи переосмислюють статус критики, фалібілізму та межі раціональності. На прикладі ідей Н. Решера розглядається можливість побудови моделі раціональності, яка зберігає плюралізм без переходу до егалітарного релятивізму. Враховуються також сучасні інтерпретації, що вбачають у попперівській методології певну спорідненість із релятивістськими стратегіями.
Ключовим результатом дослідження є окреслення багаторівневої структури принципів критичного раціоналізму. Показано, що принцип критики, фалібілістична настанова та плюралізм функціонують на різних теоретичних рівнях і потребують розрізнення між внутрішньою та зовнішньою критикою, а також урахування моральних засад раціонального обговорення. Така конфігурація дозволяє критичному раціоналізму поєднувати відкритість до альтернатив із концептуальною цілісністю й уникати як догматизму, так і релятивізму.
У підсумку обґрунтовується, що антирелятивістський потенціал критичного раціоналізму полягає не у претензії на володіння незмінною істиною, а у нормативній структурі вибору на користь раціональності як практики критичного обговорення. Завдяки цьому критична традиція зберігає здатність до саморефлексивного розвитку і водночас утримує межі раціонального дискурсу.
Завантажити
Посилання
1. Abdula A., Baluta H. Indyvidualizm K. Poppera: vid metodolohii do etyky. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofsko-politolohichni studii. 2021. Vyp. 35. S. 9–15. https://doi.org/10.30970/PPS.2021.35.1 DOI: https://doi.org/10.30970/PPS.2021.35.1
2. Agassi J. Science and Culture. Springer Science+Business Media, 2003. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-017-2946-8
3. Albert H. Treatise on Critical Reason. Princeton: Princeton University Press, 1985. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400854929
4. Andersson G. Critical Rationalism and the Principle of Sufficient Reason. In: Rethinking Popper. Eds. Z. Parusniková, R. S. Cohen. Boston: Springer Science+Business Media B.V., 2009. P. 21–31. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-4020-9338-8_2
5. Bartley III W. W. Theories of Rationality. In: Evolutionary Epistemology, Rationality, and the Sociology of Knowledge. Eds. G. Radnitzky, W. W. Bartley III. La Salle: Open Court, 1988. P. 205–213.
6. Bett R. The Sophists and Relativism. Phronesis. 1989. Vol. 34(2). P. 139–163. DOI: https://doi.org/10.1163/156852889X00107
7. Hands D. Karl Popper on the Myth of the Framework: Lukewarm Popperians +1, Unrepentant Popperians –1; Review of Karl Popper’s The Myth of the Framework. Journal of Economic Methodology. 1996. Vol. 3(2). P. 317–347.
8. Merlo G., Pravato G. Relativism, realism, and subjective facts. Synthese. 2021. Vol. 198(9). P. 8149–8165. DOI: https://doi.org/10.1007/s11229-020-02562-x
9. Panafidina O. Problema liudyny u filosofii K. Poppera: mizh evoliutsiieiu i samotranstsendentsiieiu. Aktualni problemy dukhovnosti. 2025. Vyp. 26. S. 112–138. https://doi.org/10.55056/apm.7750 DOI: https://doi.org/10.55056/apm.7750
10. Popper K. The Poverty of Historicism. London; New York: Ark Paperbacks, 1986.
11. Popper K. Knowledge and the Body-Mind Problem. In Defence of Interaction. London; New York: Routledge, 1994.
12. Popper K. Objective Knowledge. An Evolutionary Approach. Oxford: Clarendon Press, 1994.
13. Popper K. The Myth of the Framework: In Defense of Science and Rationality. London; New York: Routledge, 1994.
14. Popper K. Conjectures and Refutations: The Growth of Scientific Knowledge. London; New York: Routledge, 2002.
15. Popper K. The Open Society and Its Enemies. Princeton; Oxford: Princeton University Press, 2013. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400846672
16. Post J. Paradox in Critical Rationalism and Related Theories. In: Evolutionary Epistemology, Rationality, and the Sociology of Knowledge. Eds. G. Radnitzky, W. W. Bartley III. La Salle: Open Court, 1988. P. 223–253.
17. Rescher N. The Limits of Cognitive Relativism. In: Satisfying Reason. Dordrecht: Springer Science+Business Media, 1995. P. 176–211. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-011-0483-8_10
18. Ribeiro H. J. Popper’s “The Myth of the Framework” reframed. Revista Filosófica de Coimbra. 2025. Vol. 34(68). P. 77–99. DOI: https://doi.org/10.14195/0872-0851_67_5
19. Villa V. Relativism: A conceptual analysis. Eidos. 2010. Vol. 13. P. 166–191.
20. Watkins J. Comprehensively Critical Rationalism: a Retrospect. In: Evolutionary Epistemology, Rationality, and the Sociology of Knowledge. Eds. G. Radnitzky, W. W. Bartley III. La Salle: Open Court, 1988. P. 269–277.
21. Zeman V. Karl Popper and Hans Albert – The Broad Scope of Critical Rationalism. In: Rethinking Popper. Eds. Z. Parusniková, R. S. Cohen. Boston: Springer Science+Business Media B.V., 2009. P. 91–103. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-4020-9338-8_8
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Андрій Абдула
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
