Логічна проблематика у рукописах лекцій П. Ліницького

Анотація

Персоналія П. Ліницького довгий час перебувала у тіні, якщо порівнювати з іншими викладачами та дослідниками Київської духовної академії. Це було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами, поштовхом для можливості досліджень стало відновлення незалежності України. У цій статті я пропоную ближче познайомитися із філософською спадщиною філософа П. Ліницького, основною метою є аналіз логічного вчення у лекціях з логіки. Згадані лекції сьогодні знаходяться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у Фонді 160, №815. Це є рукописні конспекти, які були записані студентом П. Ліницького — П. Кудрявцевим.
Філософська та соціальна діяльність П. Кудрявцева є не менш цікава та важлива. Закінчивши навчання у Київській духовній академії П. Кудрявцев почав викладати, а пізніше займав посаду в міністерстві при уряді П. Скоропадського.
У статті описується та аналізується пʼять зошитів (134 сторінки). У записаних лекціях ми знайомимося із основними питаннями логічного напрямку, які пропонує розглянути П. Ліницький. Важливим є те, що ці лекції можна вважати  одним з перших системних викладів логічних питань П. Ліницьким у 1889-1890 рр. Уже тільки через декілька років у 1895 році виходить праця «Про форми і закони мислення».
Основними питаннями у лекціях є питання про суть логіки та поділ судження. Джерело логіки, на думку автора ховається у філософській системі. Одне з основних протистоянь за аналіз логіки відбувається між ідеалізмом та сенсуалізмом. П. Ліницький багато розмірковує про різні філософські системи, але остаточної відповіді про вагому перевагу однієї над іншою немає. Окремо згадується індуктивний та дедуктивний методи, де першим послуговується сенсуалістична логіка, а другим — ідеалістична. 

Щодо судження, то воно постає уявленням про будь-який предмет наявної ознаки. Судження є актом думки, але не кожне поєднання уявлень є судженням. Судження складається із субʼєкту та предикату, де субʼєкт вказує на предмет, про який йдеться, а предикат вказує на те, що сказано про предмет. Дискусійним питанням на думку П. Ліницького є проблема поділу суджень. Філософ не погоджується із наяними поділами Аристотеля, І. Канта і В. Вундта. Кожний підхід розглядається окремо, де лектор вказує недоліки того чи іншого розділення. Поділ суджень за П. Ліницьким предбачає наступні складові: предмет судження; вміст судження; форма судження. Зошити закінчується аналізом поділу судження, яке П. Ліницький запропонував своїм студентам.