Естетичний вимір раціональності: краса як інваріант істини

Анотація

У статті аналізується проблема естетичних засад освітніх і наукових практик. Описано сучасний стан філософії науки, який характеризується плюралізмом раціональності та переглядом жорстких критеріїв класичної раціональності. Метою статті є обґрунтування естетичних засад раціональності та наукового пізнання. Під впливом континентального дискурсу наукове знання тлумачиться як форма життєвого світу або як «мовна гра». Формується уявлення про раціональність поліфункціонального типу, що передбачає її багатовимірні засади та конфігурації. Визначено, що наука включає творчий та естетичний компоненти, які зумовлюють системну перспективу наукового пізнання. Естетичні рамки формують традиції досліджень, забезпечують інформаційний порядок, узгодженість і розвиток науки. Правила дослідження постають як творчий інструмент, подібний до «мовних ігор», що забезпечує можливість функціонування науки. У статті актуалізовано класичне онтологічне розуміння естетичних феноменів і запропоновано аргументи на користь ідеї конструктивної природи естетичного в науці шляхом аналізу поглядів представників сучасної науки та філософії науки. Обґрунтовано, що саме через естетичні характеристики — гармонію, досконалість, симетрію та парадигматичний мовний каркас — стає можливим функціонування парадигм раціональності. Описано критерії натурфілософської естетики. Симетрію (інваріантність) репрезентовано як ключовий критерій наукової естетики на відміну від симетрії речей як суто геометричного принципу естетики. У сучасній філософії науки формується розуміння раціональності поліфункціонального типу, у якому поряд із логічними та методологічними чинниками дедалі більшого значення набувають естетичні засади раціональності та наукового пізнання, а принципи симетрії отримують новий зміст.