Самоефективнiсть особистостi: психологiчний дискурс

Анотація

Анотацiя. Стаття присвячена проблемi самоефективностi, що
особливо гостро постала на сьогоднiшнiй момент у нашiй країнi.
Зазначено важливiсть її дослiдження як у теоретичному, так i
практико-прагматичному аспектi. Була здiйснена спроба аналiзу
традицiйних пiдходiв до проблеми як у вiтчизнянiй, так i зарубiжнiй
психологiї. Представлено теоретичний огляд деяких як традицiйних,
так i сучасних концепцiй самоефективностi, розглянуто рiзнi
дефiнiтивнi позицiї щодо психологiчного змiсту поняття. З’ясовано,
що самоефективнiсть — це неодноразово верифiкований досвiд
продуктивної самореалiзацiї; унiкальна й узагальнена якiсть, у
якiй iнтегровано рiзнi психiчнi елементи, зокрема мотивацiя,
когнiтивнi складовi, почуття впевненостi, установка на успiх i т. д.
Самоефективнiсть розглянуто як процес i результат самотворення
особистостi, показник психологiчної зрiлостi та компетентностi людини.
Наголошено на зв’язку самоефективностi з концептом «Я», цiнностями,
смислами, здiбностями та стратегiями проактивної поведiнки.
Пiдкреслено роль самоефективностi у структурi стресостiйкостi.
Окреслено перспективи подальших наукових дослiджень. Акцентовано
на необхiдностi створення цiлiсної теоретичної моделi дослiдження
феномена в особистiснiй парадигмi.