Проблема демаркації: Розв’язання Карла Поппера у сучасній ретроспективі

Анотація

У статті проаналізовано постпопперівські дебати щодо проблеми демаркації. Обґрунтовано думку, що пропозиція Карла Поппера відмежовувати емпіричну науку від решти («метафізики») на основі фальсифікабельності як критерію емпіричного  характеру теорій залишається доречним способом бачення найбільш цінного аспекту характеру наукової діяльності. З’ясовано, що для того, щоб критерій фальсифікабельності був адекватним поставленій меті, його слід розглядати, як це робив Поппер, як двоаспектний, що включає логічний зміст теорій та критичне ставлення дослідників. Хоча фальсифікабельність у цьому сенсі не є достатньою для чіткого розмежування науки і ненауки, її можна розглядати як найважливішу необхідну умову, яка може бути доповнена деякими іншими вимогами для того, щоб емпірична гіпотеза могла вважатися частиною належною до науки. Зокрема, показано, що пропозиція Лі Макінтайра розглядати емпіричну науку як таку, що визначається описаною ним «науковою настановою», цілком вписується в цю фальсифікаційну перспективу. Піддано критиці дефляційні підходи до проблеми демаркації Вільяма Бартлі та Гаррі Лаудана, як такі, що не відповідають практичній значущості розрізнення того, що є і що не є емпіричною наукою, а також необхідності теоретичного обґрунтування цієї розрізнювальної практики, хоча б і недосконалого. Обговорено пропозиції Джозефа Аґассі, Імре Лакатоша та Томаса Куна, спрямовані на вдосконалення демаркаційної пропозиції Поппера, а також запропоновано і пояснено власну пропозиція автора. Також зазначено, що зауваження Поппера про те, що відмінною рисою наукових теорій є відкритість до критики та модифікації в її світлі, може слугувати основою для ширшої концепції науки, без кваліфікації «емпірична».