Специфіка жанру “новела з тезoю” Б. Пруса

Анотація

У статті з’ясовано особливості жанру “новели з тезою” Б. Пруса, виявлено специфіку авторської стратегії компонування основних структурних елементів тексту твору на рівні форми. Виявлено, що  тези у жанровій структурі новел Б. Пруса вказували на те, що письменник намагався писати свої твори за чітко спланованим композиційним принципом, де теза слугувала відправною точкою, від якої він відштовхувався й далі пояснював або підкріплював її важливими фактами-подіями із життя персонажів.

Мета статті полягала у тому, щоб шляхом компонентного аналізу вивчити структурні особливості такого жанру, як “новела з тезою”.

Помічено, що автор будував сюжет на благодатному фундаменті важливих настроєвих вузлів, котрі складали основу сюжету новели. Виявлено, що окрім тези, письменник наприкінці своїх новел формулював, так званий, “post skriptium”, який дозволяв йому пояснити або розтлумачити читачеві важливі істини, котрі митець втілював у творі. І це є визначальною рисою його новел з тезою. Адже судження, котре він формулював на початку новели обов’язково доводилося та підтверджувалося упродовж розвитку сюжету.

У результаті компонентного аналізу з’ясовано, що важливим прийомом у розвитку сюжету новели є внутрішні роздуми оповідача, з допомогою яких відбувається поступове розгортання сюжету новели.

Відзначимо, що Б. Прус використав такі прийоми: спогад, ретроспекція, контраст, внутрішній роздум персонажа. Усі зазначені прийоми максимально сповільнили увесь розвиток сюжету, затримуючи увагу читача, на важливих моментах дій та вчинків персонажів, адже письменник спробував акумулювати низку емоцій реципієнта аби змусити його до вдумливого прочитання тексту твору. А несподіваність розвитку сюжету, котра є специфічною рисою новели, досягається шляхом застосування перепитії, яка суттєво впливає на розвиток сюжету.