Три поняття невизначеності

Анотація

Анотація. Дана розвідка має на меті поглибити розуміння явища невизначеності, розвинути відповідний понятійний апарат. Задля цього виконано компаративний аналіз низки відомих з історії філософської і наукової думки досліджень визначеності та невизначеності. Знайдено, що класично-наукове поняття визначеності зафіксувало три суттєві обставини: 1) усе реально існуюче – Всесвіт чи будь-яка його складова – кожної миті знаходиться у певному стані, маючи разом усю сукупність властивостей з точними кількісними характеристиками; 2) первинними, універсальними та єдино можливими є закони руху, буття загалом, що пов’язують минулий, теперішній і майбутній стани існуючого у виключно необхідний спосіб; кон’юнкція 1) /\ 2) тотожна твердженню, що 3) доля усього Всесвіту, усього у Всесвіті об’єктивно абсолютно визначена. Коли ж припустити ще й існування демона Лапласа – носія «достатньо широкого розуму», здатного 4) вичерпно та точно пізнати 1) і 2) й належним чином оперувати таким знаннями, то для цього надлюдського суб’єкта доля будь-чого буде ще й цілком очевидною, зокрема передбачуваною. З огляду на з’ясований зміст класично-наукового поняття визначеності можна дійти висновку, що у людському світі зміст відповідного поняття невизначеності за наявності 1) /\ 2) з необхідністю включає ¬4), тобто є кон’юнкцією 1) /\ 2) /\ ¬4): іменуватимемо це «невизначеність₁».

Століття тому фізична наука знайшла у Всесвіті домен випадковості, невизначеності, непередбачуваності та ймовірності, існування якого не залежить од знань і розуму реальної людини чи навіть демона Лапласа: це «дивна» квантова реальність і, природно, все те, на що вона суттєво впливає. Ключовим тут є особливе квантово-механічне поняття невизначеності. Безпосередньо воно пов’язане з ¬1), а повніше – схоплює у своєму змісті кон’юнкцію ¬1) /\ 2) /\ ¬4, причому ¬4 набуває об’єктивного обґрунтування: іменуватимемо його «невизначеність₂». Розвинуте у новітній синергетиці розуміння невизначеності містить у собі заперечення усіх невід’ємних ознак класичної визначеності, включно з первинністю, універсальністю і унікальністю законів природи, які абсолютизують необхідність: в загальному випадку тут набуває чинності кон’юнкція ¬1) /\ ¬2) /\ ¬4. Відповідно, доцільно увести третє особливе – синергетичне – поняття невизначеності, іменуватимемо його «невизначеність₃».

Стверджується, що ситуація невизначеності, або «довершеного шторму», у сучасному світі принаймні почасти складається об’єктивно, а не тільки внаслідок ситуативного браку інформації, чийогось «недостатньо широкого» розуму чи свідомого умислу. Для її осмислення не достатньої класично-наукового поняття невизначеності₁, натомість потрібне залучення контекстуально витлумачених понять невизначеності₂ та невизначеності₃. Майбутнє відкрите і піддається лише обмеженому прогнозуванню, контролю чи управлінню. Для цього видається доцільним використовувати інструменти, аналогічні нелокальним функціям розподілу ймовірностей у синергетиці.

За умов нестабільності складна світова система, її елементи і структура, інновації чи зміни дійсно творяться численними суб’єктами зовсім різних масштабів, цінностей чи інтересів. Навіть спонтанна акція малої групи чи вчинок однієї людини – відносно невелика подія, випадкова флуктуація – може викликати якийсь «резонанс» і більш-менш масштабну біфуркацію, перехід на одну з множини дуже відмінних «гілок» подальшого буття. Тож подальший розвиток нашого світу залежатиме не тільки од найбільшої сьогодні «структуруючої сили» – конкуренції США і Китаю, а й від влучної «у невизначений час і у місці невизначеному» політичної, економічної, військової чи якоїсь іншої флуктуації. Спричинена нею біфуркацію призведе, ймовірно, до більш-менш тривалого усталення світової системи з лідерством або США і, загалом, оновленого Заходу, або Китаю, частини Сходу і Півдня. Це, однак, лише найясніші «гілки» майбутнього розвитку: появу якогось невизначеного наразі «чорного лебедя» виключати не можна.