Шляхи скорочення виносу пилу з поверхонь діючих хвостосховищ

Abstract

Технологія видобутку корисних копалин з подальшим збагаченням бідних руд, потребує значних територій під облаштування спеціальних місць для розміщення відходів збагачення (хвостів). Сьогодні, найбільшого поширення набув «мокрий» спосіб їх складування, (гідровідвалоутворення) [1]. Понад 70% видобутої залізорудної сировини у Кривбасі переробляється на п’яти гірничо- збагачувальних комбінатах, відходи збагачення яких складуються до хвостосховищ, загальною площею більше 4700 га. Більшість хвостосховищ регіону сьогодні є діючими. Після намиву карти, у зонах випуску хвостової пульпи на хвостосховищах утворюються сухі ділянки. Хвости на ділянках укосів швидко віддають вологу, висихають і при швидкостях вітру більше 3,0 м/с, піддаючись вітровій ерозії, стають джерелами винесення пилу до атмосферного повітря. Переважна більшість хвостів за своїм фракційним складом належить до ерозійно-небезпечного пилу, близько 90% якого становлять частинки діаметром менше 50 мкм [2]. Проблема постійного виносу пилу, є надзвичайно актуальною для нашого регіону. Аналіз екологічного ризику від впливу хвостосховищ показав, що пил, який потрапляє в селітебну зону, негативно впливає на довкілля та здоров’я людей, що постійно мешкають на територіях житлових мікрорайонів. Захворюваність органів дихання у дітей, вища в 4 рази, ніж у дорослого населення. Рівні захворюваності дітей на хвороби органів дихання, вищі в середньому у 1,3 рази.