Мовна гра як вияв креативності в сучасній афористиці

Анотація

У статті досліджено лінгвокреативність одного з яскравих представників української публіцистики й афористики – Олександра Перлюка, який, майстерно маніпулюючи тими чи тими мовними засобами, демонструє не лише свої творчі здібності, а й власний індивідуальний стиль. Акцентовано на тому, що проблема лінгвокреативності має безпосередній стосунок до мовної гри, яка лежить в основі великої кількості афористичних висловлень. Афоризми розглянуто як такі, що в ігровій формі репрезентують актуальні для сучасного соціуму реалії, передовсім проблеми корумпованості влади і чиновників, бідності основної маси населення й соціальної нерівності, економічної нестабільності й безробіття, особистого вибору, розподілу трудових ресурсів, тоталітарної спадщини, демократії, формування громадянського суспільства, міжособистісних стосунків тощо. Виявлено прецедентні висловлення, що засвідчують найрізноманітніші авторські експериментування з мовним матеріалом. Досліджено один із найколоритніших прийомів створення комічного ефекту – каламбур. З’ясовано, що більшість із запропонованих афоризмів-перлюкізмів ґрунтовані на парадоксі, що забезпечується різними засобами. Окрему увагу зосереджено на повторі, антитезі, енантіосемії, оксимороні,перефразуванні, парцеляції.