Вербальна експлікація концепту смерть в індивідуально-авторській картині світу Галини Пагутяк (на матеріалі роману “Слуга з Добромиля”)

Анотація

У статті з’ясовано особливості художньої інтерпретації концепту “смерть” у романі “Слуга з Добромиля”, виявлено специфіку його індивідуально-авторської мовної об’єктивації. Концепт схарактеризовано крізь призму особливої внутрішньої організації, що формується на основі відповідного поняття, підґрунтя якого складає сукупність лексичних значень слова “смерть”. Досліджуване поняття розглянуто у рамках бінарної опозиції. Акцентовано на сформованих упродовж багатьох віків ціннісних орієнтирах національної культури, які доповнені письменницькими естетичними поглядами, ідеалами, морально-етичними вподобаннями, що розширює спектр уявлень про смерть, дає змогу будувати нові семантичні парадигми. Представлено модифіковане семантичне наповнення відповідного концепту, оригінальне індивідуально-авторське світобачення, несподівані асоціативні зв’язки. Актуалізовано релігійно-ідеалістичні погляди, що визнають існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини. Індивідуально-авторську картину світу експоновано в містичній площині. Окреслено низку словесних засобів, які чи то прямо, чи то опосередковано експлікують концепт “смерть”. Наголошено на різних поширювачах, що слугують епітетними характеристиками, стереотипними вербальними маркерами, виконують функцію узгоджених чи неузгоджених означень. Репрезентовано синтагматичний вимір семантичного простору досліджуваного концепту: установлено особливості функціонування лексеми “смерть” у складі вільних словосполучень, фразеологічних та метафоричних конструкцій. Окреслено словотвірний вимір семантичного простору концепту “смерть”, пов’язаний із прикметниковими і прислівниковими дериватами.