Концепції агрофітоценології
DOI:
https://doi.org/10.31812/ecobulletinkrd.v2i0.6443Анотація
Інтенсивний розвиток, тенденції інтеграції та диференціації наукових знань у минулому столітті сприяли становленню агрофітоценології, як галузі фітоценології, невід'ємної складової агроекології, розділу геоботаніки, однієї з теоретичних основ сучасних землеробства та рослинництва. Агрофітоценологія є наукою про агрофітоценози, що різнопланово розглядаються як: 1) угруповання, котрі формуються за рахунок рослин, що культивуються і продукція яких має продовольче чи технологічне значення; 2) польові рослинні угруповання, котрі можуть складатися з культурних рослин, культурних і бур'янових рослин та з одних бур'янів; 3) арени взаємодії культурної та небажаної людині рослинності між собою та бур'янами; 4) арени мікроеволюційних явищ і простори: а) акумуляції сонячної енергії культурними і дикорослими рослинами; б) зосередження та спеціалізації шкідників і патогенів культурних рослин; 5) сфера прояву творчих здібностей людини як біологічного фактору, і як істоти, що мислить тощо. Основними напрямами розвитку сучасної агрофітоценології є структурний, географокартографічний, класифікаційний, динамічний, екологічний, продукційно-енергетичний, експериментально-біоценотичний, індикаційно-інвентаризаційний.
Завантаження
Metrics
Посилання
Миркин Б.М. Агрофитоценоз в свете концепций современной экологии / Б.М. Миркин, Н.М. Муст // Фитоценология антропогенной растительности. - Уфа: БашкГУ, 1985. - С. 4-15.
Туганаев В.В. Флоро-геоботанические закономерности и история агрофитоценозов Волжско-Камского края: Автореф. дисс. на получ. науч. степ, д.б.н.: спец. 03.00.16. «Экология» / В. В. Туганаев. - Ижевск, 1977. - 39 с.
ШандаВ.И. Теория адаптивной мелиорации: проблемы и решения по мелиорации ландшафта в степной зоне УССР / В.И. Шанда, Н.Т. Масюк, И.А. Добровольский, Т.А. Клевцов // Экологические и экономические аспекты мелиорации. - Таллин: ГО СССР, 1988. -Т. IV. - С. 93-97.