Настанови для рецензентів

Рецензування наукового рукопису передбачає наукову, раціональну і обгрунтовану критику, метою якої є надання об’єктивної оцінки і виваженого рішення щодо публікації даного рукопису. Рецензент має бути вимогливим до матеріалу, поданого на розгляд, а також до самого себе. Якщо в ході розгляду рукопису, рецензент зрозумів, що його кваліфікації не вистачає для повноцінного рецензування, оскільки рукопис є вузькоспеціалізованим, виходить за межі компетенції рецензента, містить дані, до яких рецензент не має доступу, тощо, рецензент має повідомити про це редактора і, за можливістю, порекомендувати іншого фахівця у даній області.

Якщо рецензент виявляє плагіат або інші види академічної недоброчесності у наданому рукописі, він має повідомити про це редактора з пред’явленням матеріалів, які підтверджують плагіат або інші знайдені прояви академічної недоброчесності.

Під час розгляду рукопису рецензент має звернути увагу на такі його характеристики:

- чи є рукопис достатньо унікальним та цікавим для публікації?

- чи відповідає рукопис загальній тематиці збірника?

- чи підпадає рукопис під загальні стандарти, яких дотримується збірник?

- чи відповідає заявлений заголовок тексту рукопису?

- чи спирається дослідження, описане в рукописі, на науковий метод?

- чи містить рукопис наукові результати?

- чи є рукопис логічно структурованим?

- чи є висновки дослідження відповідними заявленій меті і чи не є вони вже отриманими у інших наукових дослідженнях?

Остаточне рішення рецензента має бути кваліфіковане за одним з трьох пунктів:

(1) прийняти без змін

(2) прийняти зі змінами (обгрунтувати у коментарях)

(3) відхилити (обгрунтувати у коментарях)

 

Коментарі рецензента мають бути сформульовані ясно і зрозуміло. Важливо вказувати, чи є даний коментар власною точкою зору рецензента, чи підтверджується науковими дослідженнями, фактами або іншими даними.

Рецензент має обгрунтовувати свою критику, спираючись на конкретні місця рукопису, підтверджувати зауваження опублікованими матеріалами чи іншими науковими даними. Критика не вважається обгрунтованою, якщо вона спирається на національні, політичні, суспільні, релігійні тощо вподобання і не містить раціонального опертя.

Наявність стилістичних та граматичних помилок у помірній кількості, що не знижує наукової цінності рукопису, не є підставою для відхилення, але рецензент має звернути на це увагу редактора.

Остаточне рішення про прийняття чи відхилення рукопису приймає редактор на основі рецензування та/або внесення правок до рукопису. Редактор має право запросити до рецензування кілька рецензентів, запропонувати власні правки і визначити, чи є правки, запропоновані рецензентом, суттєві, а також чи є правки, внесені автором, задовільними.