Психофізична проблема та деякі редуктивні підходи до її розвʼязання в аналітичній філософії ХХ ст.

Анотація

В цiй статтi розглядаються деякi важливi проблеми, що знаходяться в центрi уваги сучасної аналiтичної фiлософiї свiдомостi. Зокрема здiйснюється огляд пiдходiв до розв’язання класичної психофiзичної проблеми, якi були запропонованi в межах редуктивного фiзикалiзму. Насамперед викладається сучасна реконструкцiя самої психофiзичної проблеми. Наголошується, що характерною рисою аналiтичної фiлософiї є прагнення до чiтких i ясних формулювань проблем, що розглядаються. Коли йдеться про ту чи ту фiлософську проблему, дуже важливо точно визначити, у чому саме вона полягає i яке саме питання в межах цiєї проблеми потребує розв’язання. Для досягнення такої точностi i ясностi в аналiтичнiй фiлософiї використовують метод логiчної реконструкцiї фiлософських проблем задля їхнього подальшого логiчного i концептуального аналiзу. Пiд час такої реконструкцiї зазвичай розглядають низку тез щодо дослiджуваної царини, кожну з яких прагнуть надiйно обгрунтувати. Проблема ж виникає тодi, коли цi тези виявляються логiчно несумiсними мiж собою i ми опиняємося перед вибором, вiд якої з них слiд вiдмовитися. Райл розробив в книзi «Поняття свiдомостi» певний пiдхiд до розв’язання психофiзичної проблеми, який дiстав назву «логiчного бiхевiоризму». Логiчний бiхевiоризм є фiзикалiстською теорiєю редуктивного типу, оскiльки в його рамках будь-яке поняття, що належить до сфери свiдомостi, дiстає вичерпне пояснення суто за допомогою понять зi сфери фiзики, тобто здiйснюється повне зведення (редукцiя) ментальних феноменiв до фiзичних феноменiв.

Такий пiдхiд зiштовхується зi значними труднощами, оскiльки обмеження припустимої фiзичної мови поведiнковими предикатами iстотно звужує можливостi фiзикалiстичного аналiзу мови психологiї. Тому, починаючи з другої половини ХХ столiття серед прихильникiв редуктивного фiзикалiзму дедалі бiльшої популярностi почала набувати так звана «теорiя тотожностi».