Чим І. Кант завершує «критичну справу»?
(До питання про зміст третьої «Критики»)
DOI:
https://doi.org/10.31812/apm.7623Ключові слова:
І. Кант, критична справа, «Критика сили судження» (третя «Критика»), рефлектувальна сила судження, доцільність природи, естетичні судження, телеологічні судженняАнотація
У статті розглядається завершальний етап «цілої критичної справи» І. Канта у контексті критичної філософії загалом (викладеної Кантом у трьох «Критиках»: «Критиці чистого розуму», «Критиці практичного розуму» та «Критиці сили судження»). Головна ідея статті полягає у тому, що змістом третьої «Критики» є не естетика, телеологія, біологія, екологія, теорія систем чи філософія науки, як і усі вони разом, а рефлектувальна сила судження як одна із вищих пізнавальних спроможностей трансцендентального суб’єкта. Вона має власний апріорний принцип (суб’єктивний принцип формальної доцільності природи) і власну ділянку (ein Boden) для легітимного вжитку (проте не царину (das Gebiet)). Автор наводить три аргументи на користь цієї ідеї: (1) важливо розрізняти власне критику (як пропедевтику) і філософську доктрину, що складається із метафізики природи і метафізики звичаєвості; (2) головне завдання третьої «Критики» – не побудова цілісної філософської системи (доктрини), а вирішення загальної проблеми, що стосується умов можливості і меж пізнання індивідуальних формоутворень; (3) перш ніж судити про численні окремі ідеї, варто схопити цілісну ідею, тобто вписати зміст «Критики сили судження» у контекст «критичної справи» загалом. Кант приділяє особливу увагу окресленню границь правомірного вжитку ключових термінів у конкретному контексті, зокрема таких як «доцільність природи» і «сила судження». Предметом розгляду у третій «Критиці» є естетичні судження рефлексії (судження про прекрасне і піднесене природи та мистецтва) та телеологічні судження про предмети природи як цілі. Якщо трансцендентальний принцип рефлектувальної сили судження в аспекті її естетичного різновиду виступає конститутивним принципом для почуття задоволення і незадоволення, то в аспекті її телеологічного різновиду – регулятивним для спроможності пізнання. Кант наголошує на тому, що критика сили судження не стосується того, як ми пізнаємо природу, а як ми можемо судити про неї за межами теоретичного пізнання з огляду на реальність надчуттєвого, що є предметом практичної філософії.
Завантаження
Metrics
Посилання
Кант І. Критика сили судження. Київ: Темпора, 2022.
Кант І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000.
Терлецький В. Дискусійні питання в історії виникнення третьої «Критики» Імануеля Канта. Sententiae. 2018. 37(2). С. 49-61. DOI: https://doi.org/10.22240/sent37.02.049
Терлецький В. Передмова перекладача. На порозі завершення «критичної справи»: естетика, телеологія і система в «Критиці сили судження». Кант І. Критика сили судження. Київ: Темпора, 2022. – С. ХV-CCII.
Ameriks K. Interpreting Kant's Critiques. Oxford: Oxford University Press, 2003. DOI: https://doi.org/10.1093/0199247315.001.0001
Cassirer E. Kants Leben und Lehre. Berlin: B. Cassirer, 1921.
Dudley W. and Engelhard Kr. (eds.) Immanuel Kant: key concepts. Key concepts (Acumen Publishing). Durham: Acumen, 2011. DOI: https://doi.org/10.1017/UPO9781844654758
Guyer P. Kant's ambitions in the third Critique. The Cambridge companion to Kant and modern philosophy. Ed. by P. Guyer. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. P. 538-587. DOI: https://doi.org/10.1017/CCOL052182303X.017
Jauernig A. Kant’s Critique of the Leibnizian Philosophy: Contra Leibnizians, but Pro Leibniz. Kant and the Early Moderns, hrsg. D. Garber und B. Longuenesse. Princeton: Princeton University Press, 2008. Р. 41-63. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400828968.41
Natterer P. Philosophie der Biologie: Mit einem Abriss zu Kants Kritik der teleologischen Urteilskraft und einer interdisziplinären Bilanz der Evolutionsbiologie. Norderstedt: Books on Demand, 2010.
Sánchez-Rodríguez M. Der Begrif der Zweckmäßigkeit in Kants Philosophie als kritischimmanente Transformation des leibnizschen Prinzips der Harmonie. Teleologische Reflexion in Kants Philosophie. Hrsg. von P. Órdenes und A. Pickhan. Wiesbaden: Springer, 2019. Р. 191-212. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-658-23694-6_11
Toepfer G. Zweckbegriff und Organismus. Über die teleologische Beurteilung biologischer Systeme. Würzburg: Königshausen & Neumann, 2004.
Wicks R. Routledge philosophy guidebook to Kant on judgment. Oxford, UK: Routledge, 2007. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203642979
Zuckert R. Kant on beauty and biology. An Interpretation of the Critique of Judgment. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511487323
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Oksana Panafidina
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
