Невідомий Поппер: передмова до перекладу глави «Взаємодія і свідомість»

Анотація

Анотація. Стаття покликана ввести у проблематику, яка була предметом аналізу К. Поппера у т. зв. метафізичний період його інтелектуальних пошуків, і тим самим полегшити читання і розуміння запропонованого перекладу п’ятої глави із книги «Знання і психофізична проблема: На захист взаємодії». Автор підкреслює, що Поппер відомий в Україні здебільшого як політичний філософ і як методолог суспільних наук, що відповідає ранньому методологічному періоду. Багато в чому його погляди на класичні філософські проблеми залишаються неправильно зрозумілими і неправильно представленими і на Заході. До таких класичних філософських проблем, широко обговорюваних у сучасній аналітичній філософії, належить психофізична проблема, доволі оригінальне пробне розв’язання якої пропонує Поппер. Зокрема, він пропонує подивитися на цю проблему у світлі трьох ідей: автономності світу 3, емержентної еволюції та теорії еволюції мови. Завдяки цим ідеям Поппер критикує усі відомі способи розв’язання психофізичної проблеми: як моністичні (біхевіоризм/фізикалізм та соліпсизм), так і дуалістичні (паралелізм та картезіанський інтеракціонізм). Як альтернативу до усіх них він обґрунтовує плюралістичну концепцію психофізичної взаємодії. Цінність підходу, запропонованого К. Поппером, може полягає у тому, що він, з одного боку, актуалізує ідеї багатьох філософів минулого, зокрема Платона, Р. Декарта, Ф. Больцано, Г. Фреге, а з іншого – залучає широке коло сучасних наукових ідей і концепцій: ідею еволюції мови К. Бюлера, ідею біологічної еволюції Ч. Дарвіна, фалібілізм Ч. Пірса, етологію К. Лоренца, квантову механіку Е. Шрьодінгера та ін. Автор вважає, що ознайомлення з аргументами К. Поппера може бути корисним для сучасної дискусії щодо психофізичної проблеми, яка ведеться переважно у фізикалістських термінах когнітивної науки і в значно меншій мірі в філософських термінах метафізики свідомості. Автор також звертає увагу на особливість попперівського стилю філософствування, складнощі із перекладом деяких філософських термінів, демонструє, як Поппер сам слідує власним філософським принципам критичного раціоналізму.