Теоретико-методологічна програма в контексті формування лінгвістичної феноменології

Анотація

Дослідження мови у горизонті інтердискурсивності зберігає запит на відповідну методологію, яка включає класичні методологічні настанови, розглянуті під іншим парадигматичним кутом зору. Зразком такого підходу є феноменологічна парадигма, її концепти та методологічні кореляції. Використання феноменологічної методології демонструє можливість описати сутнісні виміри мови, зокрема дослідити проблему значення та смислу. Метою статті є спроба продемонструвати методологічну плідність феноменологічного підходу у царині мови, розглянути його структуру, категорії, перспективи. Для реалізації поставленої мети досліджено методологічний фундамент, який включає загально-теоретичні, філософські, лінгвістичні, психолінгвістичні методи. Феноменологічний метод використано як базовий метод, що полягає у «феноменологічній редукції» – виокремленні сутностей семантичної тріади «знаку-значення-смислу»; тексту, контексту, дискурсу. У статті використано методологічні проєкти класичної феноменології, представленої вченням Е. Гусерля, М. Хайдеггера та відповідно соціальної феноменології Н. Лумана, Ю. Хабермаса, М. Фуко. Так потлумачена мова подана не як сукупність знаків, а як дискурсивна практика, що систематично формує об’єкти. Висловлюється припущення, що смисл – «феномен» категоризації значення, що сполучує суб’єктивний ментальний і комунікативний інтерсуб’єктивний горизонти; онтологічний принцип, споріднений з системами мислення і мови, шо реалізує герменевтичну, медіальну, синтагматичну функції; дискурс – незавершений семіозис, що вибудовується на інтерсуб’єктивних засадах і характеризується частковою когерентністю значень, оскільки є складеним з дискурсивної множини дискурсів відмінних типів. Можна вважати, що дискурс, його актуальні компоненти, реалізують функцію конструювання значення. При цьому смисл функціонує у контексті, заданий дискурсом як специфічною мовно-соціальною структурою. Можна трактувати смисл як семантичне поле, сукупність можливих значень, детермінованих спорідненим дискурсом.