Тягар історика та гідність історичних наук у філософії історії Хейдена Вайта

Анотація

Стаття присвячена розгляду основних ідей важливої праці американського теоретика історії Хейдена Вайта - Тягар історії, яка є надзвичайно цікавою як з точки зору еволюції філософсько-методологічного підходу до вивчення історії самого Вайта, так і з точки зору розвитку сучасної теорії історії в межах аналітичної філософії. Автор має на меті ввести в контекст методологічних пошуків філософії історії середини ХХ ст., що стало передумовою для написання цієї знакової для розвитку сучасної філософії історії праці. Слід відмітити, що для широкого наукового загалу зазначена стаття Вайта досі часто залишається в тіні більш відомої його роботи Метаісторія: Історична уява в Європі у ХІХ ст. (1973 р.), що не є дивним, зважаючи на теоретичну та практичну цінність і вагу цієї фундаметальної праці. Проте варто наголосити, що намір кардинально переосмислити концептуально-методологічний інструментарій історичної науки та її роль в суспільстві чітко декларується Вайтом вже в роботі Тягарі історії, яка була опублікована у 1966 році.

В статті підкреслюється, що соціальна і політична компетентність громадян, набута завдяки знанням з історії, передбачає здатність приймати виважені рішення з урахуванням наслідків своїх рішень та дій. Ця здатність є критично важливою для функціонування та виживання демократичних суспільств. У цьому контексті запропонований переклад праці Вайта Тягар історії набуває надзвичайної актуальності. Вайт звертає увагу до важливих концептуальних і методологічних проблем сучасної історичної науки - прихильність до “традиційних” практик історіописання доби ХІХ ст., орієнтація на моделі науки та мистецтва позаминулого століття, а також консервативність у відношенні до нових методологічних підходів сучасних філософії науки, теорії літератури та мистецтва. Вайт переконує, що історія має бути бути простором для “методологічного космополітизму” і не боятися активно залучати методи та підходи з інших галузей знання, передусім з інших суспільних і гумантіарних наук. Методологічна неоднозначність історії, що є її природною властивістю, відкриває для неї можливості, яких не має жодна інша дисципліна. Історична наука є повноцінною наукою на рівні “дослідження”, а також здатна продуктивно поєднувати методи науки і техніки репрезентації з літератури та мистецтва на рівні його “організації  і репрезентації”. 

Крім того, головним мотивом запропонованої праці Вайта є наголошення на другій важливій функції історичної науки поряд з вивченням минулого, а саме: постійне переосмислення питання, яким чином минуле можна використати для здійснення етично відповідального переходу від сьогодення до майбутнього, позбавленого “тягаря історії” (негативних патернів поведінки, наприклад агресії у зовнішній політиці стосовно сусідніх країн, травматичний історичний досвід у звʼязку з такою агресією, тощо). Визначальну роль у цьому процесі звільнення суспільств від  подібного роду наслідків минулого - “тагаря історії” - відіграють історики. Тому на рівні з приципами наукової обʼєктивності та істинності, ми маємо серйозно і усвідомлено приймати принцип етичної відповідальності історика, що означає реалізацію “гуманізуючого ефекту” від вивчення історії.