Розв'язання проблеми індукції Карлом Попером та неджастифікаціоністська концепція раціональності

Анотація

У статтi докладно розглянуто та висвiтлено розв’язання проблеми iндукцiї Г’юма, запропоноване Карлом Поппером. Зауважено, що це розв’язання має два головнi аспекти. Перший, експлiцитно описаний Поппером як його розв’язання проблеми iндукцiї, полягає в замiщеннi iндуктивiстської концепцiї розвитку емпiричного знання, згiдно з якою пiзнання починається зi спостережень i через iндуктивнi умовиводи має досягати гарантовано iстинних або високоймовiрних теорiй-узагальнень, на гiпотетико-дедуктивiстську концепцiю, вiдповiдно до якої пiзнання починається з проблеми i здiйснюється через висунення здогадок, гiпотез щодо можливого її розв’язання та через спроби спростування цих гiпотез вiдтворюваними результатами спостережень/експериментiв. Другий аспект стосується проблеми джастифiкацiї (обґрунтування-виправдання) гiпотетико-дедуктивiстської концепцiї, що постає на мiсцi Г’юмiвської проблеми джастифiкацiї iндукцiї. З’ясовано, як ця проблема трактується в контекстi загального пiдходу Поппера та Вiльяма Бартлi до проблеми джастифiкацiї, що зазвичай описується як «не-джастифiкацiонiзм», полягає у визнаннi неможливостi абсолютної, остаточної джастифiкацiї (для будь-якої позицiї) i замiсть пошуку такої джастифiкацiї пропонує оцiнювання вiдносних переваг i недолiкiв наявних альтернатив, що може надати нам пiдстави для пробного вiддання переваги однiй iз них. Проведено порiвняння мiж гiпотетико-дедуктивiстською концепцiєю Поппера та концепцiєю абдукцiї, або висновування до найкращого пояснення, Чарльза Пiрса. Показано, що цi концепцiї мають подiбну логiчну структуру, а також продемонстровано, що стосовно емпiричної науки вони доповнюють, уточнюють i прояснюють одна одну; зокрема, висновування до найкращого пояснення може слугувати обґрунтуванням припущення про iснування законiв природи, яке передбачене гiпотетико-дедуктивiстською концепцiєю.