Концепція зрілого розуму у філософії І. Канта

Oksana Panafidina

doi:10.31812/apd.v0i22.4524

Автор(и)

Oksana Panafidina Криворізький державний педагогічний університет

DOI:

https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4524

Ключові слова:

Кант, зрілий розум, критична філософія, Просвітництво, автономія.

Анотація

У статтi представлена реконструкцiя концепцiї розуму, розробленої I. Кантом у межах критичного проєкту. Автор обґрунтовує положення, що Кант як представник епохи Просвiтництва розкриває рiзнi аспекти свого бачення зрiлого розуму конечної iстоти — розуму «повнолiтньої» людини. Стверджується, що для Канта поняття розуму є головним поняттям усiєї його критичної фiлософiї i що у рiзних працях рiзних рокiв вiн розкриває окремi аспекти такого системного явища, як зрiлий розум. Використовуючи полiтичнi та юридичнi метафори, Кант за аналогiєю з правовою систематичнiстю представляє розум як упорядковану систему, iз чiтким розмежуванням легiтимного i нелегiтимного використання окремих вищих пiзнавальних здатностей суб’єкта, як-то: розсудку, сили судження та розуму, — в межах їхньої компетенцiї. Автор виокремлює три суттєвi ознаки зрiлого розуму у кантiвськiй експлiкацiї: (1) вiльний; (2) iнтерсуб’єктивний; (3) автономний. Кожен iз цих аспектiв зазнав певної еволюцiї, що вiдображує еволюцiю кантiвської фiлософiї загалом: вiд суто просвiтницької настанови на емансипацiю розуму (звiльнення вiд забобонiв) до iдеї автономного само-законного розуму, який виступає суддею та арбiтром, в межах цiлiсної «критичної справи». Автором пiдкреслюється, що для Канта слiдування максимi вiльного вiд забобонiв способу думання означає перебування розуму в активному станi, без чого вiн не може бути законодавцем нi у сферi пiзнання, нi у практичнiй сферi. У зв’язку з цим «революцiйна перемiна у способi мислення» (копернiканський переворот) у теоретичнiй i практичнiй фiлософiї Канта розглядається як наслiдок його просвiтницької експлiкацiї розуму. Окрема увага у статтi придiляється кантiвському розумiнню публiчного використання розуму та iдеї широкого способу мислення, його критицi позицiї логiчного егоїзму та розробцi концепцiї логiчного плюралiзму на основi iдеї загальнолюдського розуму.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Metrics

Metrics Loading ...

Abstract views: 333 / PDF downloads: 523

Посилання

Habermas Yu. Strukturni peretvorennia u sferi vidkrytosty: Doslidzhennia katehorii hromadianske suspilstvo / per. z nim. A. Onyshko. Lviv : Litopys, 2000.

Maksimov S. I. Filosofiya prava I. Kanta kak proekt pravovogo obshchestva. Immanuil Kant: nasledie i proekt / pod red. V. S. Stepina, N. V. Motroshilovoj. Moskva : «Kanon» ROOI «Reabilitaciya», 2007. S. 351-358.

Onnash E.-O. Vid Kanta do Hehelia abo Shcho take klasychna nimetska filosofiia? / per. z nim. O. Olifer. Aktualni problemy dukhovnosti. Vyp. 17. Kryvyi Rih. 2016. S. 3-15.

Popper K. R. Evolyucionnaya epistemologiya. Evolyucionnaya epistemologiya i logika social’nyh nauk: Karl Popper i ego kritiki. Moskva : Editorial URSS, 2000. S. 57-74.

Reale Dzh., Antiseri D. Zapadnaya filosofiya ot istokov do nashih dnej. Ot Vozrozhdeniya do Kanta / per. s ital. S. A. Malcevoj. SanktPeterburg : Pnevma, 2002.

Solovev E. Y. «Ne daj mne Bog sojti s uma. . . » (maksima samosohraneniya razuma v antropologii Kanta). Istoriko-filosofskij ezhegodnik’ 2011. Moskva : Kanon, 2012. S. 205-232.

Fuko M. Shcho take Prosvitnytstvo? / per. z fr. I. Karivtsia. Humanitarni vizii. 2015. Vyp. 1, No 2. S. 109-116.

Hinske N. Mezhdu Prosveshcheniem i kritikoj razuma: etyudy o korpuse logicheskih rabot Kanta; Bez primechanij: aforizmy / per. s nem. pod red. N. V. Motroshilovoj. Moskva : Kulturnaya revolyuciya, 2007.

Brown J. Fallibilism: Evidence and Knowledge. Oxford : Oxford University Press, 2018.

Cassirer E. Die Philosophie der Aufklärung. Tübingen : Verlag von J.C.B. Mohr, 1932.

Dworkin G. The Theory and Practice of Autonomy. Cambridge : UK Cambridge University Press, 1988.

Kant I. Anthropologie in pragmatischer Hinsicht. Immanuel Kant, Gesammelte Schriften. Hrsg.: Bd. 1–22 Preussische Akademie der Wissenschaften, Bd. 23 Deutsche Akademie der Wissenschaften zu Berlin, ab Bd. 24 Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Berlin 1900ff. (Die Akademie-Ausgabe der Schriften Immanuel Kants = АА). Band VII. 117-333.

Kant I. Beantwortung der Frage: Was ist Aufklärung? Kant: AA VIII. 33-42.

Kant I. Bemerkungen zu den Beobachtungen über das Gefühl des Schönen und Erhabenen. Kant: AA XX. 1-192.

Kant I. Der Streit der Facultäten. Kant: AA VII. 1-115.

Kant I. Grundlegung zur Metaphysik der Sitten. Kant: AA IV. 465-565.

Kant I. Kritik der praktischen Vernunft. Kant: AA V. 1-163.

Kant I. Kritik der reinen Vernunft (2. Aufl. 1787). Kant: АА, III.

Kant I. Kritik der Urteilskraft. Kant: AA V. 165-485.

Kant I. Logik. Kant: AA IX, 1-150.

Kant I. Von einem neuerdings erhobenen vornehmen Ton in der Philosophie. Kant: AA VIII. 387-406.

Kant I. Was heißt: Sich im Denken orientiren? Kant: AA VIII. 131-147.

Møller S. Ch. Kant’s tribunal of reason: legal metaphor and normativity in the Critique of pure reason. Cambridge, New York : Cambridge University Press, 2020.

O’Neill O. Constructions of reason Explorations of Kant’s practical philosophy. Cambridge : Cambridge University Press, 1989.

Popper K. R. Conjectures and refutations: the growth of scientific knowledge. London : Routledge, 2010.

Popper K. R. Immanuel Kant: Der Philosoph der Aufklärung in Popper K. R. Die offene Gesellschaft und ihre Feinde. Bd. 1: Der Zauber Platons. Verlag : UTB, Stuttgart, 1992. S. 11-27.

Willingham D. T. Why don’t students like school? : A cognitive scientist answers questions about how the mind works and what it means for your classroom. San Francisco : John Wiley & Sons, 2009.