Чи має матерія недиспозиційні внутрішні властивості? Сідней Шумейкер проти квідитизму

Анотація

У статті обговорюється проблема існування фундаментальних не диспозиційних внутрішніх якостей матерії (квідитів) та аргументи стосовно двох протилежних поглядів з цього питання, квідитизму та диспозиціоналізму (кавзального структуралізму). Резюмовано аргументацію на користь квідитизму Говарда Робінсона, Джона Фостера та Філіпа Гофа, яка висвітлює суперечливість або незбагненність доктрини про те, що вся реальність є лише мережею каузальних відношень без будь-якого якісного наповнення у вузлах мережі. Проаналізовано впливовий аргумент Сідні Шумейкера (зі статті “Кавзальність та властивості”) на користь диспозиціоналізму, і запропоновано відповідь на нього. Обґрунтовано думку, що заперечення Шоумейкера проти існування фундаментальних властивостей, чия ідентичність “полягає в чомусь логічно незалежному від їхніх кавзальних потенцій”, можуть бути нейтралізовані на основі припущення, що в нашому світі діють онтологічно фундаментальні закони природи, які наділяють квідити постійними кавзальними потенціями. Квідитизм, що включає це припущення, уможливлює пізнання усіх тих самих властивостей, що й диспозиціоналізм, а саме, диспозиційних властивостей та просторово-часових відношень. Тож, всупереч твердженню Шумейкера, він не має “катастрофічних епістемологічний наслідків”. Хоча такий квідитизм розширює (порівняно з диспозиціоналізмом) онтологію через наділення матерії не лише пізнаваними диспозиційними властивостями (каузальними структурами), але також і квідитами, які є в певному сенсі непізнаваними, таке онтологічне збільшення виправдане потребою уникнення порочного регресу спроможностей, що його породжує диспозиціоналізм.