Порівняння практичного й онтологічного підходів до проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії

Анотація

Анотація. У статті розглянуто проблему ідентичності особистості  в аналітичній філософії, яка полягає в питанні, чому особистість залишається ідентичною собі протягом часу,  і на чому ґрунтується її ідентичність. В аналітичній філософії проблему ідентичності особистості зазвичай розглядають в онтології. Однак, як показав Дерек Парфіт, проблема ідентичності особистості не має значення в метафізиці. Він пропонує, що її слід переглянути з в етиці. Завдяки його впливовим працям, проблему ідентичності особистості почали розглядати в практичній філософії. З 1980-х років аналітичні філософи розробляють два підходи до зазначеної проблеми. Перший підхід – нормативний. Відповідно до нього, завдяки ідентичності особистості  людина перетворюється на моральний суб’єкт. Без ідентичності індивід взагалі не зможе стати особистістю. Інший підхід – наративний, який пояснює, що особистість поєднує різний досвід у наративі, і це спосіб, завдяки якому особистість залишатися тією самою у часі. Незважаючи на різницю між цими двома підходами, вони обидва засновані на одній концептуальній моделі – понятті практичної ідентичності. У статті ми пропонуємо, що наративні та нормативні теорії ідентичності особистості cлід розглядати в рамках практичного підходу до проблеми, який протиставляється метафізичному. У цій статті наведено ключові ідеї практичного підходу до особистої ідентичності та порівняно їх з ідентичністю особистості в онтології. Ці три ключові аспекти – розуміння поняття «особистість», інтерпретація ідентичності та спосіб вирішення проблеми критеріїв ідентичності особистості. У практичному підході до ідентичності особистість є суб’єктом діяльності. Ідентичність розглядається через концепцію приписування дій. Ідентичність особистості полягає в єдності власного «Я». Питання критеріїв ідентичності особистості стає питанням реідентифікації. Ідентичність особистості ґрунтується не на критеріях, а на механізмі приписування дій. У порівнянні з розумінням ідентичності особистості в онтології, практичний спосіб розгляду підкреслює, що  ідентичність – це  процес підтримання єдності власного «Я» у часі за допомогою приписування дій.