Non-justificationism and the negativist legend about Karl Popper’s philosophy

Анотація

У статті обговорюється значення неджастифікаціонізму як важливої частини філософії критичного раціоналізму Карла Попера та панкритичного раціоналізму Вільяма Бартлі. Здійснюється аналіз та критична оцінка тлумачень та спроб розвитку критичного раціоналізму, запропонованих Девідом Мілером та Аланом Масґрейвом. Обґрунтовується думка, що заперечення Мілером релевантності підстав для раціональності суперечить поглядам Попера і не підтримується аргументацією Попера й Бартлі, що лежить в основі неджастифікаціонізму. Крім того, це заперечення є неприйнятним, оскільки раціональність неможливо звести до коректності аргументів та «рішень» щодо визнання обговорюваних положень істинними чи хибними; для неї необхідне зважування підстав на користь та проти наявних альтернатив. З’ясовується, що тлумачення Масґрейвом неджастифікаціонізму та критичного раціоналізму як погляду, згідно якого прийняття пропозиції є раціональним, якщо ця пропозиція найкраще витримує критичне оцінювання, є вразливим перед проблемою нескінченного регресу положень, на основі яких має здійснюватися це оцінювання. Пропонується й обґрунтовується розуміння неджастифікаціонізму Попера та Бартлі як концепції, що ототожнює раціональність з відкритістю до критичної дискусії в пошуках істини та наголошує, що хоча така дискусія й потребує прийняття певних положень без їх обґрунтування, як непроблематичних або правдоподібних для сторін дискусії, ці положення не мають розглядатися як непорушний фундамент, що не може бути ревізований. В перспективі критичного раціоналізму, такі положення відіграють роль, подібну до ролі «безпосереднього знання» у класичному раціоналізмі та емпіризмі; проте вони розглядаються як такі, що можуть бути помилковими і є відкритими для критичного обговорення й перегляду.